Якщо раптом одного чудового дня до вашої компанії надійде лист від військкомату з вимогою повідомити будь-яку інформацію про ваших співробітників, ви знатимете, що робити. Якщо прочитаєте цю невеличку статтю.

Warriors

Так, одного чудового дня я зіткнулась з необхідністю дати раду листу військкомату наступного змісту:

Від: Районний військовий комісаріат
До: Компанії
Згідно зі статтею 21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», прошу Вас в термін до [завтра] надати до районного військкомату списки військовозобов’язаних, які працюють на ввіреному Вам підприємстві та перебувають на військовому обліку в районному військкоматі, а також списки військовозобов’язаних, які більше 3-х місяців перебувають за межами місця постійної реєстрації та підлягають постановці на тимчасовий облік.
Додаток: Список військовозобов’язаних підприємства
Підпис: військовий комісар

Перша реакція – шоделать, кудыбечь? Ні! Перша реакція – нікому, нічого! Знаємо таких, цими офіційно-залякувальними листами полюбляють зловживати деякі слідчі. І ніби нічого такого не сказали, і на статтю закону послалися, і ситуація в країні така, що потрібно ловити втікачів… Нічого не маю проти! Але ж потрібно діяти відповідно до закону, а інакше – навіщо він взагалі такий є?

Чи є підстави?

Перш за все, давайте подивимось на статтю закону, на яку послався товариш підполковник. У 21-ій статті Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» двадцять абзаців, і вона в загальному визначає обов’язки підприємств, установ, організацій щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Ось підстави, якими міг керуватися відправник листа з метою отримати відомості про військовозобов’язаних – це обов’язки підприємств (чи ви знали про такі?):
сприяти військовим комісаріатам у їх роботі в мирний час та під час мобілізації;
вести облік військовозобов’язаних, резервістів і призовників із числа працюючих, здійснювати заходи щодо бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний час і надавати звітність із цих питань відповідним органам державної влади, іншим державним органам та органам місцевого самоврядування в установленому порядку;
надавати відповідним органам державної влади, іншим державним органам та органам місцевого самоврядування інформацію, необхідну для планування і здійснення мобілізаційних заходів.

Особливості національних законів

Сприяння військкоматам у роботі – дуже загальний пункт, а отже декларативний. У нашій країні у багатьох випадках (зараз рідше), якщо за якусь норму не встановлено відповідальності, вона стає декларативною. Закони наскрізь просякнуті гіперлінками один до одного, це так звані «бланкетні норми». Такою бланкетною нормою є ч. 2 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» – де написано, що за порушення настає відповідальність «згідно із законом». І шукай вітру в полі, тобто в Кримінальному кодексі чи Кодексі про адміністративні правопорушення.

А в них нема статті за «несприяння» військкоматам. Отже, відпадає.

За що ж є відповідальність?

Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі – «КУпАП України») встановлені смішні штрафи (особливо в порівнянні з нинішнім ростом цін), і то не за все. Це статті від 211-1 до 211-6 та 210-1 КУпАП України. Розглянемо їх детальніше.

Стаття 2101. Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію – дуже загальна стаття, яка здебільшого стосується спеціальних суб’єктів правопорушення, а не підприємств.
Стаття 2111. Неявка на виклик у військовий комісаріат – не підходить, нема виклику.
Стаття 2112. Неподання у військові комісаріати списків юнаків, які підлягають приписці до призовних дільниць – не підходить, просять подати списки військовозобов’язаних, а це інше (докладніше нижче).
Стаття 2113. Прийняття на роботу військовозобов’язаних і призовників, які не перебувають на військовому обліку – тут варто задуматися 😉 Та зараз не підходить.
Стаття 2114. Незабезпечення сповіщення військовозобов’язаних і призовників про їх виклик у військові комісаріати, перешкода їх своєчасній явці на збірні пункти чи призовні дільниці – нема виклику, не підходить.
Стаття 2115. Несвоєчасне подання документів, необхідних для ведення військового обліку військовозобов’язаних і призовників, несповіщення їх про виклик у військові комісаріати – це, будь ласка, до жеків, а не до бізнесу.
Стаття 2116. Неподання відомостей про військовозобов’язаних і призовників – назва загальна, та стосується медико-соціальних експертних комісій, які присвоюють групу інвалідності, тож не підходить.

Може, облік?

Обов’язок вести облік військовозобов’язаних регулюється Інструкцією з організації ведення військового обліку військовозобов’язаних і призовників в органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях і навчальних закладах, затвердженою Наказом Міноборони № 660 від 15.12.2010 року. Відповідно до неї, щороку до 1 грудня підприємства подають до військкоматів звітність – списки громадян, які підлягають приписці до призовних дільниць. А це стосується лише юнаків, тобто – допризовників…

Важливо! Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», щодо військового обов’язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники – особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;
призовники – особи, приписані до призовних дільниць;
військовослужбовці – особи, які проходять військову службу;
військовозобов’язані – особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти – особи, які в добровільному порядку проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Тобто, облік і звітність також відпадають.

Право військкоматів на інформацію?

Ну і нарешті розглянемо обов’язок надавати інформацію військкоматам, необхідну для планування і здійснення мобілізаційних заходів. Ніде в листі посадової особи військкомату немає посилання на необхідність отримання цієї інформації для планування і здійснення мобілізаційних заходів. Навіть якщо ця інформація існує з грифом ДСК («для службового користування»), то зробити відповідний наказ «заднім числом» – буде підробкою документів, а це ой-йой-йой. Отже, також відпадає.

Більше того, прийняттям Закону України «Про захист персональних даних» з широкими можливостями тлумачення наша держава викувала двосічний меч: хто до нас з ним прийде, від нього і давайдосвидания.

Виходячи з цього, і була підготовлена ввічлива відповідь на лист військового комісара.

Від: Компанії
До: Районного військового комісаріату
Шановний пане [Ім’я По батькові]!
На Ваш лист № N, отриманий нами NN, повідомляємо таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не передбачено права військових комісаріатів вимагати списки персональних даних працівників.
Тимчасовий доступ до документів, які містять охоронювані законом персональні дані, про які йдеться у Ваших вимогах, може надаватися на підставах і в порядку, передбаченому Законом України «Про захист персональних даних».
Оскільки порядок доступу до списків працівників підприємства, що містять їхні персональні дані, чітко регламентовано Законом України «Про захист персональних даних», в даний час інформація за Вашою вимогою не може бути надана у встановленому законом порядку через те, що вищевказані вимоги закону не дотримано.
Принагідно повідомляємо, що інформацію про військовозобов’язаних осіб Ви можете отримати в установах, на які законом покладено обов’язок подавати такі відомості у військові комісаріати.
Керівник: підпис

І, нарешті, не спішіть відправляти такого листа. У законі не написано, що відповідати на листи військкоматів потрібно у той строк, у який вони просять. Особливо коли такі листи надходять поштою з простроченням. Загальний строк для відповіді – 30 днів… а чому, я напишу якось іншим разом.


Друзі! Чи отримували ви такі «авось-давай» листи від військкоматів, слідчих, наглядових органів? Чи наполягали вони на відповіді – саме тій, яку вимагали? Розкажіть у коментарях! Будемо думати разом.