Прочитала новину: «Британські юристи вживають наркотики для підвищення працездатності». Це страшно. Під час роботи у великих юридичних компаніях вперше почула слово «амфетамін», довелося гуглити значення. %) Виявляється, в Україні це також поширена практика.
Мало хто тоді, під час економічного буму, замислювався, крім збільшення прибутків від все більшої кількості клієнтів, про здоров’я співробітників. Який відпочинок, які перерви! Обід? Краще замовте в офіс. Вийти на вулицю? Ти що, проект горить! («Горіти» він буде ще дні два, а то і до кінця тижня – наступного). Додому о 8-ій вечора? Ти знущаєшся, ми тут всі залишаємося, а ти?!.. Ах, спати?! Ми не спимо, а ти будеш спати? І ні, без субот (в суботу, щоправда, можна до п’ятої). На неділю треба відпроситися. Ти маєш бути на зв’язку, якщо раптом виникне термінове питання. І так, в межах Києва.

White sands of Punta Cana

Зрозуміло, витримати такий ритм не під силу нікому. Це життя на межі, навіть за межею можливого і неможливого, життя, від якого дуже швидко перегорають. Тут як у спорті: є спринтери, є марафонці. Неможливо, нереально пробігти марафон в спринтерському темпі!

Такі прості жертви

Чим жертвують ті, хто витримує це? Людина, година роботи якої коштувала більше, ніж моя зарплата з преміями в міністерстві, відразу впевнено відповіла: «Здоров’ям».
Якщо ви київський юрист, то, напевно, пам’ятаєте, як кілька років тому радник великої фірми помер від серцевого нападу прямо на робочому місці. Не на марафоні (це була шпилька у бік супротивників марафонів). Страшний, трагічний випадок, тому деякі колеги почали діставатись до офісів на велосипедах, адже часто на використання абонемента в спортклубі часу банально не вистачає.
Ще одна жертва – стосунки з близькими. Як часто розпадаються пари, сім’ї, просто розходяться закохані люди, тому що він (частіше) або вона (теж нині чимало) пропадають на роботі днями і ночами. Не «на роботі». На роботі, правда.
Коли таких як я запитували, чи заміжні ми – ми, не змовляючись, відповідали: «Так, за роботою». Тому що все, що робилося крім роботи, робилося за рахунок часу сну. А сну хотілося все більше, тому що організм перебував у безперервному стресі.
І ця метушня в білчиному колесі в результаті набувала жахливих форм. Один юрист міг раптово влаштувати істерику на переговорах з клієнтом. Інший – пішов у суд і більше до офісу не повернувся. Третій постійно кліпав і судорожно втягував носом повітря (потім, після одного випадку на Кіпрі з «божевільним» таксистом, знайомі лікарі розповіли мені, ознакою чого можуть бути такі кліпання і вдихи). Я знаю дівчат, які плачуть в туалетах, і чоловіків, що шукають забуття за межами хати і люблячих сімей.

Людина втомлена: галактиго небезпеці!

На жаль, ця практика – повністю викладатися на роботі, і ставитися до цього як до само собою зрозумілого – поширена повсюдно і донині. Не далі як рік тому я знову відчула це на собі, і зараз щиро співчуваю колегам, що тягнуть цю лямку. Адже при такому ритмі роботи страждають усі сфери життя людини, крім офісної. Свідомість, вже й так зранена стресом, засмічується рутинними завданнями. І часу не залишається подумати про сенс життя (жарт – а може, й ні).
Крім того, страждає і керівництво: людина втомлена менш сконцентрована над роботою, а значить, вірогідні помилки і недоліки. Людина втомлена майже не мотивована: чи може вважатися мотивацією висока зарплата, що дозволяє людині вчасно виплачувати іпотеку? Знайомо? Знайомо і гірко.
Людина втомлена дратівлива, а отже, слід більше вкладати в розвиток персоналу. Грошей вкладати, які ця людина втомлена принесла – або поки не принела, потрібно її підігнати. Так?
Людина втомлена мало приваблива, а значить, якщо керівництво виграло, умовно, 1000 доларів за декілька неурочних годин роботи людини втомленої, керівництво втрачає клієнта на 100 000 доларів. Просто тому що втомлена людина не змогла бути переконливою на переговорах. Або програла суд (так, я вірю в справедливі суди).
Людина втомлена нічого не хоче. Такими легко управляти, але й надрезультатів від них чекати не доводиться.
Чи до вподоби вам така перспектива?

Що робити?

Яким може бути вихід – і для співробітників, і для топ-менеджменту? Адже топ-менеджмент не може про це не замислюватися.
Ну не наркотики ж! ..
Я не буду першою, якщо запропоную, поряд з розвитком корпоративної культури, звернути увагу на здоров’я співробітників. Це не лише медична страховка і абонемент в спортклуб, який лежить на полиці; це розвиток внутрішньої sport-friendly інфраструктури. Душова кабіна. Місце для сушіння речей. Велопарковка під охороною. Ну наприклад.
Це з матеріальної точки зору. Є ще й інша точка зору: що робити з цим взагалі?
В першу чергу, пропоную провести аналогію зі спортом. У спорті люди викладаються на повну, показують фантастичні результати, живуть на межі. Кілька разів на рік. Періоди максимальної віддачі чергуються з періодами максимального розслаблення. Не можна виходити на доріжку, татамі, лижню, якщо не відновились: це небезпечно не лише для результату, але і для здоров’я в цілому. Не можна залучати до відповідального проекту людину, яка щойно з боєм закрила попередній. Не можна кидати на амбразури того, хто вчора там вже був. Не можна.
Або – можна? Адже всі так роблять. Ця модель поведінки працює, а щось міняти завжди дорого і довго, і заздалегідь ефективність невідома. Або навіть: «Я не проти, тільки давайте закриємо поточний проект, а потім подумаємо над цим, це ж не горить». Так ось: горить. Просто ви про це поки що не здогадуєтеся.
Люди мріють працювати у великих IT-корпораціях, тому що там, крім іншого (високої зарплати, індивідуального розвитку персоналу, доброзичливого колективу та інших загальнопоширених цінностей) керівництво ставиться до співробітників, як до людей, а не як до гвинтика у великій машині. Умови роботи, гнучкий підхід до робочого графіку, місця дислокації і відпусткок, акцент на здоров’я, та хоч зелені смузі вранці, в обід і ввечері (впишіть своє) – все для того, щоб люди почували себе людьми. Тому що налагоджений діалог між керівництвом та працівниками.

Любі топ-менеджери, скажіть: чи хотілося би вам, щоб співробітник підготував великий, красивий Legal Due Diligence до кінця тижня, який вам не довелося б вичитувати, і можна було б відразу відправити клієнту? А якщо цей дьюділ буде приголомшливим? А якщо юрист в цей час буде перебувати не у вас в офісі, а на березі моря-океану? З інтернетом на бодай трохи пристойних берегах зараз все в порядку, сучасні месенджери дозволяють якщо не дзвінки, то як мінімум переписування, а для відеодзвінків на купальник можна накинути блузку і жакет :). Домовилися – з урахуванням часового поясу від сих до сих юрист відпочиває, а потім працює, або навпаки. Та в подяку за надану довіру сумлінний співробітник такий дьюділ намалює, що клієнт захопиться, і буде мотивований звернутися до вас ще! І ще! І ще багато разів!

Утопія, скажете?
А ви пробували?